Олесь Ільченко, український художник і письменник, створює свої мистецькі світи в різний час і в різних країнах

ПОВЕРНЕННЯ ДО РАДОСТІ

«Усе на світі треба розуміти як таємницю», — як зауважив колись видатний художник Джорджіо де Кіріко. Дійсно: будь-який твір мистецтва – це якась загадка. Адже кожен митець створить свій світ, а «прочитати» цей світ — захоплююче завдання для любителів мистецтва. Ми повинні мати навички та сміливість, щоб зазирнути
в обличчя цієї таємниці.

Олесь Ільченко, український письменник і художник, створює свої художні світи в різний час і в різних країнах. Він народився та утвердився в Києві, Україна, а отримав диплом у Києві і Москві; виставляв свої художні фотографії у рідному місті і читав лекції в Женеві, Белграді та Кракові. Книги Олеся Ільченка видані в Україні, Великобританії, Сербії, його вірші перекладено низкою європейських мов. Олесь давно живе в Женеві, подорожував Європою та не тільки. У картинах художника, які зберігаються у приватних колекціях Швейцарії, Німеччини, Франції, України, Монако, Польщі відображаються враження від різноманіття світу.

Олесь погоджується, що зміст картини не може бути точною картиною, яку ви бачите відбитою на полотні. Цим займаються художники. Якщо слухати художника,
то йому потрібно передати емоції на полотно і злитися
з плавними образами та фарбами. Адже живопис звільняє нашу свідомість від сірої, часто нудної реальності, яка створює правдиву картину світу. Картина нагадує про згадане відчуття таємничості вічності
у всюдисущості. У картинах Олеся Ільченка ми бачимо зв’язки світів і перехід від одного емоційного стану
до іншого. Там у ліричних творах художника часто немає фізичного простору. Ми повинні визначити те, що мало бути простором, насправді є умовною межею
між повсякденною реальністю та існуванням вищого порядку. Символ є символом, оскільки він не підлягає однозначному тлумаченню. Символіка картин Олеся фіксує суб’єктивні уявлення автора та його хвилювання.

Картини Олеся Ільченка – це, з одного боку, візуалізація емоцій, а з іншого – цілісні арт-об’єкти. Це нова художня реальність, «велике море буття», за словами Данте.
У деяких картинах Олеся в жанрі «ню» жіноче тіло представлене не лише без класичних канонів, а й без штучного гламуру. Тілесність на цих полотнах самодостатня. Оголене тіло , в новому я і навіть в уяві глядача творить енергія бажання, що заокруглює потоки лібідо. Абстрактні пейзажі в картинах художника – це щось більше, ніж образи природи. Вони є символами прекрасного світу. Художник – це людина, яка не прагне завоювати світ. Автор хоче шукати з нею порозуміння, необмежено «вписуватися» в оточення, стати його гармонійною та невід’ємною частиною.

Абстрактні пейзажі Олеся тактильні й чуттєві: ставлення митця до живої природи ґрунтується на любові й уваги. Він часто міркує на просторах Женевського озера з його великими берегами. Автора приваблюють пустелі, джунглі, тропіки та українські краєвиди. Художник прагне зобразити середовище, яке не має ні початку, ні кінця. Олесь звертається до справжнього панорамного виду природи. Здається погляд глядача перед картинами Олеся розчинитися у світі краси. Тонке світло цієї картини відкриває гармонію життя і легко дарує тепло, ніжність і позитив. У творчості митця живе справжня поезія. Вони притягують почуття особливого, невловимого і чарівного. Кольори на полотні змінюються, грають з ліризмом і ніжністю.

Це незрозуміла і чудова робота уяви і очей. Фарби
і полотно раптом стають єдиним і справжнім цілим.
Ця нова якість не може бути перевірена за допомогою раціонального аналізу. Але це не обов'язково. Це просто краса від Олеся Ільченка, яка повертає всіх нас
до радості. А людям особливо потрібна радість і краса.

Albert Finn